При розгляді питання безбар’єрності ми маємо ширше дивитися на тему бар’єрів та формувати світогляд, базуючись на правах людини й відмовляючись від дискримінації, яка автоматично припускає, що людина не може чогось зробити через свої фізичні чи етнічні особливості.
Наприклад, Китай планує поширити безбар’єне середовище на всіх членів суспільства. Або інший приклад-німецький Дрезден. З початку 2018 р. місто щороку виділяє близько €100 000 на забезпечення участі в єдиному інформаційному просторі всіх жителів. Гроші використовують, зокрема, на слухові апарати, залучення репортерів, які перетворюють набраний текст на мовлення, або перекладачів жестової мови для муніципальних заходів, а також для створення доступних усім документів і підтримання інформаційного порталу доступності.
Швецьке місто Уппсала відоме безбар’єрними ігровими майданчиками для дітей з функціональними варіаціями. Наприклад, на майданчиках є дерев’яне каное, до якого можна під’їхати на колісному кріслі і природний парк, пристосований для прогулянок на колісному кріслі.
Україна разом зі світом рухається в напрямку безбар’єрного середовища за ініціативи першої леді О. Зеленської ухвалили Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.
Розпорядженням КМУ від 25.04.2023 року № 372-р затвердили план заходів на 2023-2024 роки з реалізації Стратегії, що охоплює шість напрямків, серед яких фізична, інформаційна, цифрова, суспільна, освітня та економічна безбар’єрність та 130 завдань в межах цих напрямків, спрямованих сформувати бехбар’єрний простір в Україні.
Щоб виконати цей план кожна область розробляє свої заходи із створення безбар’єрного середовища. Як показує міжнародний досвід, загальнодержавні програми стратегії зі створення безбар’єрного середовища найефективніші тоді, коли в громадах, професійних та інших громадських середовищах формуються безбар’єрні системи, що базуються на потребах і можливостях різних людей.
Про це говорили 13 червня під час виступу на конференції « Безбар’єрність Україна » в Миколаєві.
Захід став завершальним із 22 у циклі всеукраїнських конференцій з безбар’єрності. Обговорювали унікальний « Довідник безбар’єрності», створений разом із архітекторами, спеціалістами у сфері будівництва і містопланування, науковцями у сфері людського різномаїття, представниками громадянського суспільства та маломобільних груп населення.
Проект по створенню комфорту для тих, хто має підвищену чутливість до світла та звуків, хто повертається із зони бойових дій і потребує реабілітації, хто після закінчення війни планує жити вдома з маленькими дітьми. Усі ми періодично буваємо маломобільними, і потребуємо зручного і комфортного простору навколо. А в умовах війни ця потреба лише загострилася.
Довідник безбар’єрності складається з чотирьох розділів. У першому розділі, наприклад, вказано, на що потрібно звертати увагу під час вибору будівлі або споруди для прихистку , та які вразливі групи варто враховувати при створені умов для них. Який тип і розмір дверей підходить для евакуації поранених та як обрати вхід у будівлю тимчасового шпиталю.
У другому розділі йдеться про розташування блокпостів та протитанкових їжаків, світломаскування вулиць, встановлення стел екстреної допомоги із дефібриляторами.
У третьому-про дії громадян під час вимкнення електроенергії чи газу, доступ до питної води, облаштування кімнати сенсорного розвантаження для тих, хто має чутливість до світла чи звуків.
У четвертому розділі описується необхідність автономного живлення для ліфтів в умовах відключення електроенергії та інші питання, що стосується воєнного часу у громадських будівлях тощо. Адже, безбар’єрність під час війни-це не лише питання комфортного простору, зручного для всіх, але й питання безпеки та створення умов для тих, хто потребує продуманої поетапної реабілітації.
Завдання проектів безбар’єрності сьогодні-збільшити комфорт використання спільного життєвого простору без надмірного впровадження елементів доступності.
